ОЦІНКА ДЛЯ ОПОДАТКУВАННЯ11.03.2017 - 13:55

ОЦІНКА ДЛЯ ОПОДАТКУВАННЯ: НАЯВНІ ПРОБЛЕМИ НЕ ВИРІШУЮТЬСЯ,
А ЗАГАНЯЮТЬСЯ У ГЛУХИЙ КУТ

Фонд державного майна України продовжує практику декларування благих намірів лише на словах, демонструючи повну неспроможність хоч як–небудь змінити ситуацію.  Цього разу чергову порцію обіцянок було висловлено під час зустрічі делегацій Нотаріальної палати України з представниками Фонду держмайна України, присвяченій обговоренню проблемних питань оцінки для оподаткування.

Не дивлячись, що в рамках так званого «дерегуляційного дня», який був 23.11.2016 в Кабінеті Міністрів України, урядом було ухвалено рішення про скасування мінімального розміру оплати послуг нотаріусів на рівні 1%, самі нотаріуси не «стали в позу» і навіть навпаки продовжують відстоювати державницьку позицію з іще більшим завзяттям.

Так, згідно офіційного повідомлення, розміщеного днями на сайті Нотаріальної палати України (далі – НПУ), у середу 08.02.2017 відбулася зустріч нотаріусів з представниками Фонду державного майна України (далі – ФДМУ). У ході переговорів із заступником голови ФДМУ Наталією Лебідь президентом Нотаріальної палати України Володимиром Марченком була піднята проблема заниження суб’єктами оціночної діяльності вартості майна для подачі такої оцінки нотаріусу, у випадках передбачених законодавством, при вчиненні нотаріальних дій.

«Така ситуація стала доволі розповсюдженим явищем і нотаріуси констатують, що мало хто розуміє, до чого проведуть подібні пропозиції суб’єктів оціночної діяльності занизити вартість нерухомого майна у разі його продажу» – наголосив Дмитро Кирилюк, голова комісії НПУ.

У Фонді погодились, що вони отримують для реєстрації більше 100 звітів про оцінку нерухомості від одних і тих же оцінювачів. «Такі компанії працюють через посередників і мають «філії» з дублюючими печатками та факсиміле оцінювачів. Проте законодавство не дозволяє Фонду відмовляти їм в реєстрації таких звітів, оскільки на це немає правових підстав – зауважила Наталія Лебідь. – Крім того, сервер ФДМУ, який обслуговує базу реєстрації оцінок, не завжди справляється з піковими навантаженнями».

Щоб запобігти зумисному заниженню оцінки майна, боротьбі з недобросовісними компаніями з оціночної діяльності, а також правороз’яснювальної роботи поміж громадян, НПУ та ФДМУ домовилися:

1. Спільно розробити методичні рекомендації щодо форми, змісту та порядку формування звіту про оцінку вартості майна.

2. Підготувати інформаційний лист для громадян, в якому зазначити всі ризики заниження такої оцінки та відповідальність за уникнення від сплати податків. Адже коли під час однієї з перевірок податкової буде виявлено, що податки було сплачено не в повному обсязі і держава недоотримала в бюджет, то компенсувати різницю несплачених коштів буде замовник оцінки, а оцінювач буде нести адміністративну та кримінальну відповідальність.

3. Запровадити мінімальні оціночні вартості на нерухоме майно в регіонах України. Система реєстрації оцінок не буде пропускати звіти, в яких оціночна вартість буде нижче за певну межу (звичайно ж, з урахуванням площі об’єкта).

4. Запровадити систему оприлюднення звітів про оцінку нерухомості з відповідним рівнем доступу.

Сторони домовились про взаємодію і активну співпрацю у підготовці проектів підзаконних нормативно–правових актів для врегулювання ситуації із заниженням оцінок вартості нерухомого майна.

У свою чергу, Нотаріальна палата України застерегла громадян користуватися послугами «халтурників» (мається на увазі недобросовісних оцінювачів), адже такі платники податків автоматично стають співучасником злочину, за який рано чи пізно доведеться відповідати. Перед тим як замовляти таку оцінку, НПУ порадило пригадати народну мудрість «Скупий платить двічі!».

ЩО Ж МИ МАЄМО У СУХОМУ ЗАЛИШКУ?

Дуже схоже на те, що Фонд державного майна України вирішив продовжувати практику декларування благих намірів на словах, демонструючи паралельно з цим свою повну неспроможність, а головне – небажання, будь–яким чином змінювати ситуацію на ділі. І якщо оцінювачі вже давно зрозуміли, що ФДМУ, переслідуючи різноманітні корпоративні інтереси, давно перестав належним чином виконувати функції державного регулятора оціночної діяльності, то перспектива розуміння даного факту нотаріусами ще очікує нас попереду.

У березні поточного року виповнюється четверта річниця з початку перманентної боротьби ФДМУ проти так званої «податкової оцінки», яка власне і була запущена в Україні не без активної участі самого ФДМУ. Вся ця боротьба весь час супроводжується гаслами прозорості, об’єктивності, а також необхідності автоматизації процесу проведення оцінки. І що ж в результаті?

По–перше, ФДМУ вперто продовжує відкрито лобіювати необхідність використання Єдиної бази звітів, щодо якої у самого ФДМУ немає ані бюджету, ані технічно–матеріальної бази, ані фахівців відповідної кваліфікації, ані чітко сформульованого технічного завдання та строків його реалізації. Все це у поєднанні з іншими факторами вказує на те, що можливо перед ФДМУ стоїть конкретна задача по «приватизації» самого процесу регулювання оціночної діяльності і передачі відповідних функцій на аутсорсинг певним комерційним структурам з метою подальшої монополізації ринку оціночних послуг.

По–друге, розробка та прийняття з боку ФДМУ будь–яких чергових методичних рекомендацій, як показує практика, жодним чином не призводить до очікуваного результату, а лише сприяє затягуванню часу та імітації бурхливої реформаторської діяльності.

По–третє, розробкою та впровадженням дієвих механізмів адміністрування та нарахування сум податків мають займатися відповідні регулюючі органи та органи податкового контролю, на плечі яких і мають лягати всі відповідні затрати. Натомість фінансове навантаження на платників податків має бути зменшене шляхом відмови від сучасної практики – спочатку витрачаєшся на оцінку, а потім ще й платиш податки (за таких умов уникнути конфлікту інтересів практично неможливо).

По–четверте, керівництво ФДМУ нарешті відкрито визнає той факт, що вибудуваний ними правовий механізм регулювання якості оціночних послуг (який ґрунтується на рецензуванні звітів суб’єктів оціночної діяльності, але водночас дозволяє паралельне існування цілого ряду посередників і філій з дублюючими печатками та факсиміле) фактично є нікчемним, оскільки на практиці не дає жодного позитивного ефекту.

По–п’яте, сама ідея запровадження мінімальних оціночних вартостей на нерухоме майно в регіонах України, враховуючи об’єми робіт в загальнодержавних масштабах (відсутність належних людських ресурсів), волатилність та динамічність самого ринку (регулярність оновлення даних), наявні курсові коливання (валюта котирування даних), розгалуженість сегментів нерухомого майна за якістю та функціональним призначенням тощо, а також повна відсутність відповідної нормативної бази, швидше всього буде слугувати лише черговим прикриттям для аргументації необхідності використання Єдиної бази звітів та автоматизованої системи реєстрації оцінок.

По–шосте, навіть для вдосконалення вже існуючої на сьогодні Єдиної бази звітів з оцінки майнанеобхідні чималі кошти, які не передбачені в бюджеті ФДМУ. Що ж стосується розробки абсолютно нової Єдиної бази звітів, запропонованої в останній редакції проекту Закону України «Про внесення змін до законодавства про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», то прийняття та реалізація положень цього проекту закону також не передбачає жодних додаткових витрат з Державного бюджету України.

Хто ж у такому разі буде виступати спонсором матеріальної частини витрат? На яких умовах буде здійснюватися спонсорство? Хто буде відповідальним за збір, обробку, компіляцію даних, а найголовніше – їх достовірність (в тому числі, щодо мінімальних оціночних вартостей)?

По–сьоме, розробку, запуск та налагодження процесу запровадження системи оприлюднення звітів про оцінку нерухомості з відповідним рівнем доступу було б доцільніше розпочинати на прикладі державного та комунального майна, про що неодноразово лунали заяви від тих же керівників ФДМУ. Проте на практиці дана ініціатива була реалізована з точністю до навпаки – всі звіти щодо приватизації керівництвом ФДМУ були строго засекречені. Чому ж тоді висуваються такі високі вимоги до приватного сектору?

По–восьме, згідно офіційних висновків Міністерства юстиції України більшість нинішніх ініціатив ФДМУ не відповідають принципу юридичної визначеності, більше того, встановлюють широкі дискреційні повноваження державного органу, що може мати наслідком неспівмірне втручання у майнові права відповідних суб’єктів, що суперечить вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини, щодо гарантій захисту власності.

Запропоновані ФДМУ нововведення часто направлені на поглиблення проблеми законодавчого регулювання у сфері оцінки майна із закладанням незрозумілого та важкого для сприйняття механізму взаємодії учасників окреслених правовідносин під час здійснення професійної оціночної діяльності.

Даний перелік можна було б продовжувати, проте в цьому, напевно, вже немає потреби. Оскільки однозначно зрозумілим є те, що запропонована «чергова хвиля реформ» від ФДМУ не матиме жодних позитивних наслідків ні для оцінювачів, ні для громадян, ні для суспільства в цілому. За красивими гаслами, нажаль, не проглядається ані реальних строків, ані конкретних дієвих механізмів їх реалізації, прийнятних для всіх і кожного. У ситуації що склалася на думку приходять лише слова популярної в повоєнні роки пісні «Слушай, рабочий!»: «…Рвутся снаряды, трещат пулеметы, но их не боятся красные роты. Смело мы в бой пойдем за власть Советов и как один умрём в борьбе за это…».